Під час повномасштабного вторгнення рф в Україну ворог атакує нас не лише ракетами, а й фейками. Інформаційна війна з активним поширенням дезінформації триває і, власне, стартувала задовго до початку бойових дій. А географія кремлівської пропаганди виходить далеко за межі України. У цьому  матеріалі «Спільнота Медіа»  ми розповідаємо про те, як протидіяти кремлівській пропаганді за кордоном.

«ДИСКРЕДИТУЄМО САМІ СЕБЕ»

Після повномасштабного вторгнення рф українська журналістка Ліка Толорая виїхала за кордон. Спершу медійниця зупинилася в Італії, потім переїхала до Німеччині. І скрізь її вражало те, як  часом самі ж українці підривають імідж нашої держави в очах мешканців європейських країн. 

«Деякі люди, що шукають тимчасового захисту за кордоном, прибувають туди, так би мовити, не з пустими руками, а привозять із собою частину кремлівської пропаганди, – розповідає журналістка. – Те, що верзуть в етерах Соловйова, можна почути і від цих людей. На кшталт тверджень «війну розпочала Україна» або «Польща хоче віджати Львів». Це дуже обурює, адже громадяни України перебувають за кордоном саме через російську агресію – і при цьому продовжують транслювати ворожу пропаганду. Найбільша проблема в тому, що місцеві мешканці сприймають таку дезінформацію за чисту монету. Мовляв, люди приїхали з України, тобто, вони є очевидцями, не будуть же вони брехати».

Здивувало журналістку й те, коли вона почула від європейських громадян питання типу: “А ви вакцинувалися “Супутником”? “А хіба українці та росіяни не один народ?”

«З одного боку для мене стало очевидним, що у попередні роки Кремль добре попрацював на європейському інфополі. А з іншого, – ще й наші громадяни привозять за кордон російські наративи. Зустріла в Італії поштаря, який стверджував, що українці й росіяни – одне й те саме. Звідки в нього така інформація? На жаль, таких прикладів багато. Тож хочеться зрозуміти, як діяти, коли стаєш свідком поширення фейкової інформації в подібних ситуаціях» – говорить Ліка Толорая.

«БОРОТЬБА З ПРИМІТИВОМ»

Російська пропаганда є невід’ємною частиною війни, яку веде Росія проти України. А боротися з наративами й меседжами російської пропаганди складно в першу чергу через їхню примітивність, – впевнена Ксенія Ілюк, керівниця Центру дослідження «Детектор медіа». Їй ми адресували питання журналістки.

«На жаль, російська пропаганда за багато років заповнила багато інфовакууму, тож чимало людей вірить в наративи й меседжі «руского міра». Вони часто базуються на певних наших комплексах – насамперед, меншовартості, на імперіалістичному трактуванні росією історії, – говорить експертка. – Це комплексна річ, з якою ми стикаємось. Коли людині сто разів сказати, що чорне – це біле, рано чи пізно вона засумнівається. Нас дискредитували систематично як націю. І найбільша біда – це коли російська пропаганда звучить від українців. Адже європейські громадяни сприймають українців, як першоджерело інформації. Розраховувати на те, що європейці апріорі повинні відрізняти нас від росіян, не слід. Не повинні. Візуально нас неможливо розрізнити. Дехто з українців говорить російською. Тож чарівної пігулки від цієї пошесті немає. Тут необхідна кропітка системна робота. Ми маємо пояснювати жителям інших країн, що таке Україна, якою вона є зараз і, звісно, розповідати світу про російську пропаганду та її впливи».

Ксенія ІлЮк

“ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ”

У боротьбі з російською пропагандою, мета якої – збити систему координат, нав’язати, заплутати – незайвим буде розумітися на термінології та інструментах інформаційної війни, – зазначає експертка «Детектор Медіа» Ксенія Ілюк.

Фейк

Фейк- це неправдиве повідомлення. Фейки знаходяться на самому дні інформаційної війни. Для їх продукування потрібний мінімальний бюджет, тож  їх створюється дуже багато. А от виловлювати фейки і спростовувати значно важче, ніж продукувати. 

80% фейків від росії, закинуті в інфопростір, є паскудно зробленими, – відзначає Ксенія Ілюк. –  Вони склепані нашвидкуруч. Іноді фейк може бути вишуканим і має на меті запевнити людину в чомусь неправдивому. Але більшість російських фейків спрямовані на те, щоб відволікти від важливого, або просто забити інформаційний простір інфошумом. Це як масовані обстріли по площах. Спрацює – не спрацює. Але кінцева мета всіх таких фейків – змусити нас робити те, чого хоче росія.

Меседж

Меседж  – чіткий посил. Виражається вербальним чи невербальним способом, може бути  наповнений фейками, спекуляціями. Меседжі, в свою чергу, наповнюють наративи.

Наратив

Це вже вершина піраміди. Наратив – це оповідь, сукупність пов’язаних між собою реальних чи вигаданих подій, фактів, вражень.  Наприклад: «банківський застосунок не працює» – це фейк,  його можна спростувати. Йдемо далі: «Економіка на грані краху» – це вже меседж, який наповнює прокремлівський наратив: « Україна – неспроможна держава, що не відбулася, тож нащо їй існувати окремо?». До речі, велика частина цього наративу наповнюється історичними меседжами, як-от: «Україна – штучний проєкт Леніна» тощо. 

Наратив існує лише за рахунок постійного підживлювання фейками і меседжами. До речі, з 2014 року російські наративи щодо України майже не міняються, змінювалися лише меседжі. Поширені наративи рф: «Україна знаходиться під зовнішнім управлінням»; «Україна – країна-агресор»; «українці – нацисти».

Конспірологія

Конспірологічні теорії гірші за фейки. Якщо фейк можна спростувати і чітко показати, чому це неправда, то з конспірологією важче. Конспірологія як жмуток емоцій, припущень та суджень часто все доводить до абсурда. Проти припущень «а можливо» дуже важко йти. Тому часто росія використовує саме теорії змови, спекуляції, припущення, пророцтва. Конспірологія успішно спрацьовує серед людей, які не вміють або не хочуть перевіряти факти.

Пропаганда

Пропаганда – слово з негативною конотацією, хоча саме поняття досить нейтральне. Завдання пропаганди – додати більше кольорів, щоб все «було не так однозначно». Негативність чи позитивність пропаганди визначається за тим, хто пропагує і на кого спрямована пропаганда (наприклад, пропаганда здорового способу життя). Пропаганда формує погляди та спрямовує поведінку для досягнення результату.

Дезінформація

На противагу пропаганді, дезінформація маніпулятивна і системна та має намір зашкодити, збити з пантелику. Приклади дезінформації: «Україна готувалася напасти на Білорусь, Придністров’я» тощо.

Місінфомація

Місінформація – це помилкова неточна інформація; люди, що поширили її, не мали на меті зашкодити. Наприклад, журналіст не провів необхідний фактчекінг, бо хотів сенсаційності і трохи порушив журналістські стандарти. Це, однак, не стосується ЗМІ, які мають зв’язок з росією.

Малінформація

Малінформація – правдива інформація, персональні дані про особу чи організацію, які поширюють з наміром нашкодити, дискредитувати. Наприклад, розповсюдження персональних даних військових у соцмережах призводить до шантажу родин військових, до використання малінформації під час тортур.

ІПСО

Ця абревіатура означає інформаційно-психологічні операції. Ними займаються винятково спецслужби. Це комплекси заходів з чіткою задачею та чітко визначеним проміжком часу.

Якісна ІПСО взагалі не буде помічена суспільством.

КСЕНІЯ ІЛЮК, керівниця Центру дослідження «Детектор медіа»

Професійно виконана ІПСО має за мету сформувати частину нової реальності так, щоб люди навіть не здогадалися, що беруть в цьому участь і ними маніпулюють. ІПСО завжди націлена на конкретний результат. Інструментами ІПСО можуть бути заслані казачки, зареєстровані роками організації, фейки, провокатори (тітушки), люди, які на зупинках розповсюджують плітки на кшталт «в мене є брат, який виїхав з Маріуполя».

Приклад ІПСО – ситуація з Новими Санжарами. Після проведення цієї операції Україна була представлена у міжнародних медіа як дикунська країна. Як це сталося? У людей було мало інформації про коронавірус. Росіяни побачили в цьому інфовакуум і швидко заповнили прогалину, використали при цьому багато персональних даних. Проросійський політик Чередниченко виставив повідомлення у Facebook першим,– говорить Ксенія Ілюк. – Меседж, що поширювався тоді – «Рятуйте наших дітей». В чати додавали місцевих жителів за номерами телефонів і там поширювали повідомлення з закликами негайно діяти. Таке повідомлення з’являлося кожні 10 хвилин від різних авторів, тобто, людей буквально тероризували інформацією. А росія вже мала підготовлені змонтовані сюжети.

КСеНІЯ ІЛЮК

«СПРОСТУВАТИ І ЗАКРИТИ ПРАВДОЮ»

На думку Ксенії Ілюк, для того, щоб вберегтися від інформаційних впливів, слід сформувати в себе певну чутливість до фейкової інформації. На практиці це означає, що одразу після того, як ви дізналися якусь інформацію, прочитали про щось, треба поставити собі багато питань. Спитайте в себе, що ви відчуваєте, до чого вас підштовхує прочитане, кому б ці впливи могли бути вигідними? Перевірте, хто, коли, де опублікував цю інформацію. Чи ви довіряєте джерелу, яке поширило новину? Це зрештою змусить ваш мозок ретельно обробляти інформацію та уникати при цьому когнітивних викривлень. А от чи є сенс спростовувати фейк? І так, і ні, зауважує аналітикиня:

«Це має сенс робити лише у конкретних випадках. Якщо ж спростовувати все, що продукує зараз росія, то це ніби гнатися за потягом. Так само важко з фактами йти проти емоційних фейків. Якщо фейк спростовано, але спростовано неграмотно,це може змусити людей повірити в нього та привернути до фейкової інформації ще більше уваги. Але ті з наріжних фейків, які безпосередньо впливають на дії людей, спростовувати необхідно. Наприклад, свого часу поширювався фейк про ефективність лікування коронавірусу лимоном. В результаті люди не зверталися до лікаря і помирали. Що слід робити для спростування фейкової інформації? Дати роз’яснення, в чому саме полягала маніпуляція, і закрити правдою».

Інформаційний фронт завжди несе нові загрози і відчути перемогу в інформаційній війні значно важче, ніж у війні кінетичній, – впевнена аналітикиня Ксенія Ілюк. Але дотримуватись нехитрих правил інформаційної гігієни ми можемо вже зараз. Кожен на своєму місці. Насамперед – зберігати здоровий глузд та адекватність.

Як ще можна допомогати Україні за кордоном та як брати участь у інфоспротиві читайте тут.

Журналістка: Ольга Журавель